- розлучена
- -ої, ж.див. розлучений 2).
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
розлучений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до розлучити. || розлу/чено, безос. присудк. сл. 2) у знач. ім. розлу/чений, ного, ч.; розлучена, ної, ж. Той (та), що розірвав (розірвала) шлюб … Український тлумачний словник